Шевченко іде на Волинь

, , Коментувати

29 листопада 2017 року в ЗОШ І-ІІІст.смт Дубище відбувся районний семінар вчителів української мови і літератури. І це не випадково. У цій школі почав функціонувати навчально-виховний комплекс «Лесина світлиця — кабінет української мови і літератури — Волинська Шевченкіана». Ідея створити класну кімнату, де можна було б висвітлити матеріали, зреалізованого ще в 2014 році творчого літературного проекту « Шевченко і Волинь», присвяченого 200-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка, належить Рожищенському РМК. До цього проекту долучилися учні, вчителі-словесники, відділ освіти та молоді. Були заплановані різні тематичні заходи, а саме: організація виставок дидактичних матеріалів, декоративно-вжиткового мистецтва « З Кобзарем у серці», конкурси читців, учнівських малюнків, «Твори Шевченка — очима дітей». На проект були подані розроблені уроки літератури рідного краю « Волинь у творчості Тараса Шевченка», роботи пошуково-дослідницьких груп, презентаційні матеріали. Долучилися до участі в інтернет-порталі «Тарас Григорович Шевченко». Активними були всі учасники проекту, а особливо педагоги. Вони проявили свій творчий підхід, подали змістовні систематизовані уроки літератури рідного краю, які потім узагальнили методичною розробкою « Шевченко і Волинь». Значна частина робіт носила науковий характер. Це були розповіді про шевченкознавців нашого краю, волинян-лауреатів Національної премії імені Т.Г.Шевченка, їхні біографії та праці про Кобзаря.

Вся творча спадщина Шевченка, поетична і малярська, становить Шевченкіану. Виникла ідея всі ці матеріали узагальнити, доповнити краєзнавчим матеріалом і створити нашу «Волинську Шевченкіану». Розповідати почали про українського генія — Тараса Григоровича Шевченка і його зв’язок із Волинню. Адже історія життя Шевченка – це повість про те, якою сильною і непереможною може бути людина, що виростає з народу, живе з ним і пов’язана усіма своїми думками і помислами. Життя Шевченка – приклад того, яких висот може досягти людина, безупинно самовдосконалюючись для служіння іншим. Життя Т.Г.Шевченка – це повість про те, що таке мистецтво, яке воно прекрасне і могутнє. Це повість про велику силу слова, що вміє втішати й лікувати рани.

Перед нами постала експозиція на шести стендах під назвою «Шевченко і Волинь». Творчість Шевченка як художника, представлена репродукціями картин різних за жанрами: графіка, сепія, офорти, акварелі. Про те, як волиняни вшановують пам’ять Великого Кобзаря представлена фото-виставка « Пам’ятники Шевченка на Волині». На 4 великих полотнах-рушниках розміщені уривки із творів Шевченка про Волинь. Тематика творів різноманітна: рух гайдамаків за визволення України з-під польсько-шляхетського і московського ярма, образи Наливайка, Тараса Трясила, персонажів козацького фольклору; осмислення буття України в контексті її козацької історії; битва українського війська під проводом Богдана Хмельницького з поляками 28-30 червня 1651 року під Берестечком; історія життя Варнака на Волинській землі від дитинства аж до смерті (поезія); найбільша святиня історичної Волині, місце релігійного паломництва — Почаїв; нещасливе таємниче життя ворожки, надприродна здатність лікувати хворих травами; Волинська земля, її минуле і тогодення, душа волинянина- Варнака, любов до рідної землі, свого народу( проза). Учні розповідали про Шевченка, його унікальність для України «…Він наш Всесвіт, він завжди попереду. До нього потрібно доростати усім своїм життям».

Існує багато дискусій про те, чи справді був Шевченко на Волині. На стенді « Волинські дороги Шевченка» розміщена інформація та завдання, які ставилися перед Шевченком, відправляючи в експедицію у 1846 році на Волинь та Поділля, вказаним маршрутом поїздки. У документальних описах знаходимо підтвердження того, що Шевченко був у Луцьку, Берестечку та Ковельському Поліссі. Існують замальовки храмів, підмальовані ікони Святого Миколая в с. Вербка та Пресвятої Богородиці в с.Секунь. Шевченко створив 4 акварелі: « Почаївська лавра з заходу», «Почаївська лавра з півдня», «Вид на околиці з тераси Почаївської лаври», «Малюнок середини Успенського собору». Найвагомішими документальними історичними джерелами є запис в інвентарній книзі, яка велася з 1860 року. На полі, призначеному для приміток, навпроти Образу Божої Матері за престолом знаходиться нотатка « В 1846 году образ сей рештаврирован проезжим живописцем Тарасиєм Шевченком».

Так, Шевченко був на Волині. Про це свідчать праці шевченкознавців рідного краю; Євгена Шабліовського, Мечислава Гаско, Володимира Рожка, Миколи Куделі, Олексія Ошуркевича, Петра Кралюка, Руслана Теліпського. Складний і тернистий шлях кожного із них: переслідування, тюрми, складні життєві ситуації не вплинули на послідовну подальшу роботу щодо вивченням творчості Шевченка.

Гордість нашого краю – це волиняни — лауреати Національної премії імені Т.Г.Шевченка. Ця премія присвоюється за вагомий внесок у розвиток культури, за високохудожні твори літератури і мистецтва, які є вершинним надбанням українського народу. Ми гордимося, наші краяни примножують список таких лауреатів: Наталія Ужвій,Євген Шабліовський, Євген Сверстюк, Микола Жулинський, Микола Дубина,Василь Слапчук, Василь Зінкевич, Петро Панчук.

Шевченкове коріння проросло і на Волині. «Гілка Кобзаревого роду – Євгенія Леонтіївна Голуб-Гончаревич», праправнучка Шевченка, яка після закінчення Черкаського філологічного факультету приїхала на Волинь і жила в селі Сокіл Рожищенського району, де пропрацювала в школі вчителем української мови і літератури 40 років. З них: 10 років –директором, 17років -завучем. Постійно перечитувала «Кобзаря», багато творів знала напам’ять. В обійсті була особиста бібліотека. На видному місці – декілька видань «Кобзаря», багато книг про Шевченка, про Шевченків рід під назвою «Сумна та радісна Шевченкіана». У книзі записано, що праправнучка у другому коліні є Голуб Ївга Леонтіївна. Вона часто розповідала про своїх родичів, свято берегла і гордилася своїм родинним корінням.

Важливу інформацію про вшанування Великого Кобзаря в Україні та світі містить стенд «Монументальна Шевченкіана». У світі нараховано 1384 пам’ятники Тарасу Григоровичу Шевченку: 1256 — в Україні та 128 за кордоном – у 47 країнах світу. Кращим зразком монументальної Шевченкіани у світі та найкращим пам’ятником в Україні вважається монумент в м. Харкові, встановлений у 1935 році. Найстаріший пам’ятник на Волині побудований у 1964році в м. Луцьку, вулиця Корольова. 9 березня 1995 року перед будівлею Волинського національного університету імені Лесі Українки було відкрито пам’ятник Кобзарю. Найвищий у світі пам’ятник Шевченку побудований у Ковелі 22 серпня 2005 року. Його висота більше 7,2 м, вага бронзової скульптури- до 15 тон. Автор монументу Володимир Шолудько, київський скульптор. В області існує в різних містах і селах 20 архітектурних споруд.

У відкритті «Волинської Шевченкіани» взяв участь начальник відділу освіти та молоді Кузава І.Б. Він подякував за організовану роботу щодо популяризації творчості Шевченка та проведені паралелі тісного зв’язку з нашим краєм. Ігор Борисович нагородив «Кобзарями» вчителів української мови і літератури, які підготували переможців обласного та районного мовно-літературного конкурсів імені Тараса Шевченка у минулому році.

Змістовні розповіді лунали з вуст учнів-екскурсоводів, які виразно розказували і доносили інформацію до слухачів. Учасникам семінару припали до душі пісні « Зоре моя вечірняя», «Про Україну», гра на бандурі. Педагоги району займаються не лише навчальною та науковою діяльністю, а знаходять час для індивідуального ремесла. Вишивають портрети Шевченка, «Заповіти», «Думи мої, думи». Читати вишите Шевченкове слово – те саме, що читати історію життя, біль і віру його народу лише найріднішою мовою- українською, до якої можна доторкнутися навіть пальцями.

Хочу висловити думку про те, що ніякі ідеї не були б зреалізовані, якби не було людей, які допомагають, розділяють погляди, підтримують проекти фінансово. Висловлюю щирі слова подяки вчителям району, відділу освіти та молоді, а особливо вчителям української мови і літератури ЗОШ І-ІІІст.смт Дубище Квашук Н.П. та Трофімчук І.С., дирекції освітнього закладу, учням, музичному керівнику, бібліотекарям шкільної та сільської бібліотек, селищному голові Дорошенку А.М. і всім, хто був долучений до цієї справи. Я повністю розділяю слова волинського шевченкознавця Руслана Теліпського; «Сьогодні єдина постать, яка не роз’єднує націю, — це Шевченко».


 

Відповісти